«Фермери майбутнього» – це назва наукового дослідження, виконаного Joint Research Centre на замовлення ЄС.
В новому Зеленому курсі ЄС сільське господарство є однією з важливих галузей трансформації європейської економіки та суспільства до довгострокового сталого майбутнього. Нещодавно прийняті аграрна стратегія «Від ферми до виделки» та Стратегія біорізноманіття надають нову основу для розвитку сільського господарства. Для визначення, які зміни принесе застосування нових принципів виробництва їжі в ЄС, було замовлено дослідження «Фермери майбутнього».
Дослідники застосували комбінацію передбачення та методологічного підходу до проєктування, зробили акцент на участі різних стейкхолдерів, залучивши європейських фермерів, а також науковців, організації громадянського суспільства, галузеві асоціації та інших – щоб з’ясувати, якими будуть фермери в ЄС у середньо- та довгостроковому майбутньому.
В рамках дослідження було проведено понад 40 інтерв’ю з фермерами та іншими зацікавленими особами, відбулося близько 20 семінарів, на яких вислухали всі думки та провели плідні дискусії.
У звіті описано, як виглядатимуть фермери 2040 року, як фермери майбутнього зможуть кинути виклик традиційному усталеному способу роботи, постійно впроваджуючи інновації та застосовуючи кращі рішення для проблем, з якими вони можуть зіткнутися.
Дослідження виявило кілька факторів, що формуватимуть ринок продуктів харчування у 2040 році.
По-перше, це агроекологічний підхід до агровиробництва, що стане найпопулярнішим серед фермерських господарств через те, що це закладено у стратегії розвитку сільського господарства ЄС «Від ферми до виделки».
По-друге, стануть популярними альтернативні методи виробництва харчових продуктів – вирощування їжі у контрольованому кліматі без використання ґрунту (наприклад, гідропоніка та аквапоніка), вирощування клітинних культур.
По-третє, споживач буде активніше впливати на ринок через обрання більш здорових, екологічних та етичних продуктів харчування. Але ціни все ще будуть значно впливати на вибір споживача. Для оптимізації цін логістичні ланцюги в агровиробництві будуть переформатовані – переважатимуть короткі ланцюги та прямі поставки споживачу. Додадуться також інші споживчі тренди, такі як «економіка досвіду», коли споживачі оплачуватимуть своє дозвілля та набування досвіду, а виробництво надаватиме такі сервіси, що призведе до розвитку відповідних бізнес-моделей в агровиробництві.
Четверте – застосування технологічних інновацій. Епоха, коли сільське господарство потребувало лише робочих рук, минула; технології перетворять його на високотехнологічне виробництво, що потребує навичок роботи з технологічним обладнанням та спеціальної освіти. Діджиталізація та автоматизація виробничих процесів вже й сьогодні широко розповсюджені, а до 2040 року використання високоточних методів виробництва, збір даних за допомогою роботів, прозорість даних про виробничі процеси й використання ресурсів, нові біотехнологічні способи виробництва значно трансформують галузь.
Базуючись на трендах, дослідження визначило 12 основних видів сільськогосподарських господарств, що будуть відігравати значну роль у виробництві їжі в ЄС у 2040 році.
- Адаптивні фермерські господарства
Це невеликі господарства, які отримують максимальний прибуток від вирощування культур з найбільшим попитом. Вони постійно відстежують тренди сільськогосподарських роздрібних та гуртового ринків то швидко адаптуються до змін. Зазвичай такими фермами керують незалежні бізнесмени, мають покупців по всьому світу. - Корпоративне агровиробництво
Господарство – підрозділ великої корпорації, виробляє інгредієнти для виробництва продукції корпорації, низькозатратне виробництво поєднане з високими стандартами захисту довкілля, органічна або приватна сертифікація продукції, керує фаховий найманий менеджер. - Інтенсивне високоточне агровиробництво
Звичне для нас велике агрогосподарство, інтенсивне рослинництво або тваринництво, високотехнологічні заходи мінімізації використання ресурсів та впливу на довкілля, максимізація вироблення продукції та отримання прибутку. - Традиційні фермерські господарства
Невеликі сільськогосподарський господарства, що фокусуються на традиційних методах вирощування їжі, націлені на підтримання традицій та культурної спадщини більше, ніж на прибуток. - Безгрунтове агровиробництво у контрольованому мікрокліматі
Вертикальні теплиці з цілорічним гідро- та аеропонним вирощуванням городини без використання ґрунту. - Біотехнологічне виробництво
Високотехнологічні ферми з біотехнологічного виробництва їжі – виробництво квіткових культур для вирощування синтетичного м’яса або молока, виробництва рослинного м’яса або інгредієнтів для подальшого виробництва харчових продуктів. Таке виробництво буде етичною та екологічною альтернативою сучасному тваринництву. - Соціальні ферми
Ферми як комунальний сервіс: для набуття необхідних навичок, психологічної реабілітації, виконання вправ на свіжому повітрі або отримання задоволення від процесу та забезпечення їжею соціальних закладів на принципах агроекології. Прикладами можуть бути шкільні ферми, де учні набувають необхідних навичок та забезпечують шкільну їдальню свіжою городиною, або ферми у закладах соціальної та психологічної реабілітації для вправ на свіжому повітрі та забезпечення здорового харчування. - Особисті садові господарства
Некомерційні невеличкі господарства у передмісті або у сільський місцевості для забезпечення їжею та сільського відпочинку містян. Типовий приклад – наші дачники, які живуть і працюють у місті, але влітку проводять багато часу на дачі, вирощуючи картоплю та помідори, здебільшого для себе, але надлишки можуть продавати. - Регенеративні господарств
Це особливий вид сільського господарювання, направлений на відновленні довкілля, надання екологічних послуг, впровадження екологічно сталого виробництва їжі та отримання прибутку. Прикладом такого господарства може слугувати ферма британського фермера Чарльза Беррелла в маєтку Кнепп, графство Суссекс, де 1400 га оранки та молочна ферма були перетворені на біологічну оазу. Ця оаза стала притулком для багатьох рідких та зникаючих тварин і рослин, надає екологічні послуги місцевій громаді, слугує місцем для цілорічного вільного випасу місцевої породи худоби, з якої фермер виробляє органічне м’ясо. До того ж ферма наразі стала місцевою туристичною локацією. - Міські урбан-ферми
Комерційне або для самозабезпечення виробництво їжі у міських умовах, на відкритому ґрунті або на дахах будівель та/або у теплицях, органічне або пермакультурне, наприклад, для забезпечення свіжою городиною закладів громадського харчування. - Хобі-ферми
Невеликі некомерційні/неприбуткові господарства з агроекологічним підходом, бізнес для задоволення від улюбленої справи, для відпочинку від основної діяльності; фокусується на задоволенні від процесу виробництва, а не на прибутку. - Громадські агрогосподарства
Невеликі громадські або муніципальні господарства, сади та городи у міському або сільському середовищі, які пропонують місце для вирощування овочів та фруктів місцевій громаді, свіжу їжу для локального споживання, основані на пермакультурному підході до агровиробництва. Приклади – вирощування овочів або виробництво меду на дахах муніципальних будівель.
У будь-якому разі всі учасники дослідження (фермери, науковці, громадські активісти та професійні спілки) згодні з тим, що ландшафт та методи агровиробництва в ЄС будуть значно різноманітніші у 2040 році, ніж нині.
За матеріалами дослідження Joint Research Centre.
Ольга Ігнатенко, Інформаціний центр «Зелене досьє» для OrganicInfo.ua