4 червня 2025 року Європейська Комісія оприлюднила Стратегію водної стійкості (European Water Resilience Strategy) — відповідь на зростаючий дефіцит води, спричинений зміною клімату, деградацією екосистем та зростанням попиту. Документ прямо вказує: сільське господарство є найбільшим споживачем води в ЄС, відповідальним за 59% загального водокористування, і водночас — одним із головних джерел забруднення водних ресурсів агрохімікатами та нітратами.
Один із ключових сигналів стратегії — потреба змінити підходи до землекористування. Органічне сільське господарство розглядається як частина рішення: воно сприяє покращенню якості води, зменшенню агрохімічного навантаження, відновленню водного балансу через здорові ґрунти та відповідальні практики управління.
За даними IFOAM Organics Europe, органічні господарства мають вищу водоутримувальну здатність ґрунтів, знижують ерозію, уникають використання синтетичних добрив і пестицидів, що значно зменшує ризик забруднення водойм. У своїй заяві щодо Стратегії IFOAM привітала визнання ролі органіки, але закликала ЄС посилити конкретні інструменти підтримки органічного виробництва як ключового елемента для досягнення водної стійкості.
Україна, як країна-кандидат до ЄС, вже синхронізує свою аграрну політику з європейською. В українській Стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій до 2030 року органічне виробництво визначене як один із пріоритетів. Саме зараз є шанс переглянути й доповнити цю стратегію через призму водної стійкості та впровадження органічного землеробства.
Українське сільське господарство відчуває серйозні виклики — зростаючу посушливість, деградацію ґрунтів, забруднення водойм. Тоді як органічні практики — мульчування, сидерація, заборона агрохімікатів, сівозміна — можуть забезпечити краще збереження вологи, покращення структури ґрунтів і мінімізацію ризиків для водних екосистем.
Катерина Шор, OrganicInfo.ua
Джерела: